Податковий спір

З грудня 2005 року я працюю як підприємець (вид діяльності – “Діяльність у сфері права”). Із часу початку своєї підприємницької діяльності я відразу обрав спрощену систему оподаткування й був платником єдиного податку.

Так сталося, що після своєї перемоги у суді проти Кабінету Міністрів мені через два роки довелося захищати свої права як підприємця, але вже у відносинах із органами податкової.

Зокрема, з 01 січня 2011 року в Україні було встановлено новий порядок сплати єдиного податку. Оскільки набув чинності Податковий кодекс.

Так, якщо раніше, вся сума податку сплачувалась на єдиний рахунок місцевого бюджету і вже далі розподілялася по різним статтям, то з 1 січня підприємець мав сам розділяти суму податку на дві частини й сплачувати її двома платежами на різні рахунки. Я як підприємець мав сплатити: 43 відсотки нарахованого податку – в місцевий бюджет; 57 відсотків нарахованого єдиного податку – на рахунок органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Так передбачав закон і я сплатив відповідний єдиний податок вчасно.

Проте, податкові органи нарахували мені борг в сумі 113,45 грн. Такі дії вони пояснили невчасним відкриттям Державним казначейством України розподільчих рахунків. Вони вважали, що я мав всю суму сплатити на один рахунок, щоб їх за старою “схемою” було розподілено. От тільки я не погоджувався з цим, так як Указ, який регулював такий порядок з 1 січня 2011 року не діяв, а я хотів діяти так як того вимагав закон. Це мала бути не моя проблема, що хтось не встиг якісь рахунки відкрити, а проблема казначейства чи уряду. Саме вони не змогли вчасно виконати закон й організувати процес.

Таке нарахування боргу я принципово оскаржив до суду. Бо, якщо закон говорить людині, яка в певній ситуації має бути модель її поведінки, то ніякий чиновник не може потім змушувати таку людину діяти інакше всупереч закону.

13 жовтня 2011 року Волинський окружний адміністративний суд мій позов по справі №2а/0370/2433/11 задовольнив. Суд зобов’язав Ковельську міжрайонну державну податкову інспекцію виключити з моєї як платника податків картки особового рахунку недоїмку зі сплати єдиного податку в сумі 113,45 грн. Згодом ця постанова набрала законної сили.

Таким чином, мені вкотре вдалося одним чиновникам довести, що є закон і його потрібно поважати, а не змушувати людей через недопрацювання інших посадовців діяти всупереч встановленим законом (Податковим кодексом України) правилам.

Advertisements