Галерея

Ширма для поліції. Проблеми і практика вжиття заходів із метою виявлення кримінальних правопорушень

Останнім часом «на очі» неодноразово потрапляли листи кількох обласних управлінь захисту економіки, підпорядкованих Департаменту захисту економіки Національної поліції. В них працівники вказаного відомства звертались до органів місцевого самоврядування і благодійних організацій з проханням про надання певної інформації, що стосується їх діяльності. Мотивувались «прохання» необхідністю виконання поліцією своїх обов’язків.

Стосовно практики надсилання поліцейськими подібних листів як інструменту, що використовується правоохоронцями у процесі «пошуку» злочинів, автор й спробує поділитися з читачами власними міркуваннями.

Інтереси держави як пріоритет у роботі

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону «Про Національну поліцію» (далі – Закон №580-VIII) одним із завдань поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони інтересів держави. Працюючи у згаданому напрямі поліцейські, наприклад, наділені повноваженням вживати заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень. Про це зазначено у п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII. Проте, про які саме заходи йдеться під час роботи поліції по охороні інтересів держави сказати складно. Так як законом це чітко не визначено на відміну від випадків, коли йдеться про виконання поліцією обов’язків по охороні прав і свобод людини, запобіганню загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушень, в яких згідно ч. 2 ст. 30 Закону №580-VIII поліція може застосовувати поліцейські превентивні заходи (наприклад, опитування особи) та заходи примусу.

Поруч з наведеним, слід пам’ятати, що «поле фантазії» як саме поліція має реалізовувати на практиці свої повноваження є досить обмеженим.

Принцип законності

Загальновідомо, що поліцейський як працівник органу виконавчої влади при виконанні своїх обов’язків повинен діяти не так як сам собі придумає, а з суворим та неухильним дотриманням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 8 Закону №580-VIII. Саме згідно положень вказаних норм він повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Тобто, будь-який поліцейський може робити лише те, що прямо йому дозволено законом, на підставах, які чітко визначені законом, та в передбачений виключно ним спосіб. Отже, будь-який «політ» фантазії кожного конкретного поліцейського покликані «приземляти» положення конкретних імперативних норм.

Ситуація з життя

Голові БФ «Фонд Громади міста Херсон «Захист» надійшов лист в якому його просили надати відомості про отримані і використані кошти міжнародної технічної допомоги. Інший приклад, коли сільському голові на Рівненщині надійшов лист в якому від нього поліцейські просили надати відомості про наявність невитребуваних паїв на території села та найменування підприємств, які їх використовують. При цьому, у своїх листах щодо надання інформації поліцейські зазвичай наводили посилання на п.п. 2 і 3 ст. 23, п. п. 1 і 2 ч. 2 ст. 25 Закону №580-VIII та п. 6 Положення про Національну поліцію, затверджене постановою КМУ №877 (далі – Постанова №877). І, якщо в першій ситуації поліцейські не вказували, що інформація вимагається у рамках проведення певного розслідування, то в другій – про це прямо зазначали, вказуючи конкретний номер кримінального провадження. Проте, навіть наведене розслідування мало відношення до ситуації в Рівненському районі, а лист було надіслано органу самоврядування, який працює в зовсім іншому районі. Тобто, сільський голова та очолюваний ним орган жодного відношення до такого провадження не мали.

Як видається автору, подібні приклади лише ілюструють загальну ситуацію, яка відбувається насправді в значно більших масштабах. Тобто, імовірно, що не має такої області в якій би органи поліції не надсилали схожих чи інших подібних листів з проханням про інформацію до органів місцевого самоврядування або ж підприємств, установ, організацій. Але чи є законною така практика поліцейських?

Вважаємо, що ні! Твердження про незаконність подібної практики підтверджує аналіз цих прикладів крізь призму відповідності дій поліції положенням ч. 2 ст. 19 Конституції і ч. 1 ст. 8 Закону №580-VIII, та через аналіз норм на які в листах поліції містилися посилання.

Норми на які посилалися поліцейські

Дійсно аргументованим виглядати може посилання поліцейських у своїх листах на п. п. 2 і 3 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII і п. 6 Положення, затвердженого Постановою №877. Оскільки вказані норми Закону наділяють поліцейських повноваженнями виявляти кримінальні правопорушення, причини і умови, що сприяють їх вчиненню. У свою чергу п. 6 Положення, затвердженого Постановою №877, передбачає право поліції одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об’єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань. Але, порядок за яким відбувається одержання таких даних має застосовуватися лише той, який визначений законом.

Водночас п. п. 1 і 2 ч. 2 ст. 25 Закону №580-VIII передбачають, що поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади. По суті вони ні до чого посадових осіб органів самоврядування і благодійних організацій не зобов’язують.

Отже, ключовими, на наш погляд, є питання меж повноважень, підстав і способів збору інформації, які повинні бути прописані в законі, а не у підзаконному акті чи бути «плодом фантазії» конкретного виконавця.

Дотримання законності

І, якщо виходити з вимог п. п. 2 і 3 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII, то справді межі повноважень, якими наділені поліцейські, дозволяють вживати заходи з виявлення кримінальних правопорушень, причин і умов, що сприяють їх вчиненню.

Проте, на нашу думку, подібна робота по виявленню має проводитися в правових рамках, якими будуть чітко і недвозначно визначені підстави та способи проведення такої роботи. Наприклад, підстава – це наявність інформації про конкретні факти вчинення кримінальних правопорушень за якими розпочате досудове розслідування, котре прямо стосуються суб’єкта до якого надсилається лист з проханням про надання інформації. А способом в такому випадку могло би бути – направлення запиту чи опитування особи. Більше того, що останнє як превентивний поліцейський захід на сьогодні вже регулюється Законом №580-VIII, хоч і не має стосунку до діяльності поліції по охороні інтересів держави. Наведені вище аргументи підтверджуються і змістом п. 6 Положення, затвердженого Постановою №877, за яким порядок отримання інформації, документів і матеріалів має застосовуватися той, який визначений законом. На сьогодні ж Законом №580-VIII такий порядок не визначено. Лише в разі проведення досудового розслідування ст. 159 Кримінального процесуального кодексу України передбачає вирішення в судовому порядку питання про тимчасовий доступ до речей і документів. Тобто, йдеться про примусову процедуру доступу на підставі ухвали слідчого судді. Натомість, на наше переконання, процедура витребування від органів місцевого самоврядування і організацій інформації та документів поза рамками конкретного кримінального провадження на сьогодні не врегульована в такий спосіб, щоб її використання може було вважати законним.

Трохи історії

Якщо порівняти положення Закону №580-VIII із Законом «Про міліцію, який втратив чинність, то саме останній містив п. 17 ч. 1 ст. 11. Вказана норма передбачала право працівників міліції одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Однак, і вказана норма передбачала в період її дії можливість отримання потрібної інформації лише у рамках розслідування конкретної справи про злочин, що знаходиться у провадженні міліції. Проте чинний наразі Закон №580-VIII подібних положень не містить.

Про відповідальність

З огляду на невизначення Законом №580-VIII чіткого переліку підстав за яких поліція могла б не у рамках кримінального провадження отримувати від органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію та документи під час заходів з охорони інтересів держави вбачається, що направлення запитів на сьогодні можна вважати незаконним.

Однак, так як подібними діями з надсилання листів навряд чи комусь з адресатів завдається істотна шкода, то і притягнути до кримінальної відповідальності за використання подібної практики згідно ст. 365 Кримінального кодексу України нікого з поліцейських не можливо. Також, якщо порівняти зміст ч. 2 ст. 19 Конституції та ч. 1 ст. 8 Закону №580-VIII із ч. 1 ст. 365 КК («умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб»), то стане зрозуміло, що вказана норма не охоплює порушення службовими особами поліції всіх трьох складових: підстав; меж повноважень; способу, визначеного Конституцією та законами України. В нормі кримінального закону йдеться лише про права і межі повноважень (наприклад, є певне право і повноваження у поліцейського згідно закону чи ні). Але з точки зору можливості покарання згідно ч. 1 ст. 365 КК не важливо чи виправдано поліцейськими в конкретних випадках були здійснені дії саме по направленню листів (запитів) під час заходів по охороні інтересів держави.

Як підсумок

Отже, на наш погляд, практика поліції щодо направлення запитів органам самоврядування і юридичним особам з проханням про надання інформації, яка не стосується розслідування у рамках конкретних кримінальних проваджень, мала би бути припинена як незаконна.

Іншим варіантом виходу з існуючої ситуації є детальне унормування подібної практики, шляхом внесення доповнень до ч. 2 ст. 30 та ст. 33 Закону №580-VIII. Зокрема, шляхом закріплення в Законі №580-VIII права поліції використовувати такі превентивні поліцейські заходи як опитування особи під час виконання завдань з охорони інтересів держави. Крім того, необхідним в останньому випадку є також зазначення в ст. 33 Закону №580-VIII, що опитування може здійснюватися, шляхом направлення письмових листів (запитів).

Проте, для того, щоб у разі подібного унормування поліція не перетворилася в орган, який постійно щось вимагає від юридичних осіб і органів самоврядування, перешкоджаючи їх нормальній роботі, то також у Законі необхідно чітко визначити підстави за наявності який може проводитися опитування не в рамках проведення розслідування у конкретному кримінальному провадженні.

Микола Глотов

Опубліковано в газеті “Юридичний вісник України №26 (1146) від 30 червня – 06 липня 2017 р. (стор. 11)

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s