Галерея

Професійні гарантії адвоката діють там, де чітке регулювання обмежує свавілля

28 квітня 2012 року в парламенті за №10424 було зареєстровано проект Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», внесений Президентом України як невідкладний. Його метою є реформування адвокатури відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів для забезпечення надання адвокатами високоякісної професійної правової допомоги.

Зважаючи на оперативність ухвалення депутатами в п’ятницю 13-го квітня нового КПК, ні в кого не виникає сумнівів вірогідність схожої долі і для законопроекту про адвокатуру.

У цій статті ми розглянемо перешкоди, які нині заважають адвокатам якісно надавати правову допомогу клієнтам, та спробуємо запропонувати шляхи їх вирішення в процесі реформування адвокатури, в тому числі з урахуванням положень законопроекту №10424.

Про гарантії діяльності адвоката

Спеціалізованим нормативним актом, який сьогодні є правовою основою для діяльності адвокатів, визначає їх професійні права, обов’язки, закріплює гарантії діяльності та інше вже майже 20 років залишається Закон України «Про адвокатуру» (далі – Закон про адвокатуру).

Крім іншого, ст. 6 Закону про адвокатуру передбачає право адвоката збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. Це право реалізується адвокатами через підготовку і направлення запитів, а також отримання за їх результатами запитуваної інформації.

Саме завдяки вчасному отриманню затребуваної інформації, її повноті та достовірності адвокат може якісно виконувати свої процесуальні повноваження як представник у цивільних, господарських, адміністративних чи захисник у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення.

Однак процес отримання інформації не є одностороннім і не залежить лише від адвоката. Адже це двосторонній процес: адвокат готує і направляє запит з проханням надати певну інформацію чи документи (їх копії), а інший суб’єкт, якому адресований запит, готує і надає на нього відповідь.

Адвокатам найчастіше доводиться зустрічатися з перепонами, що заважають ефективному здійсненню своєї професійної діяльності саме на етапі підготовки і надання відповідей на їх запити. І тут є дві ключові проблеми.

Строк надання відповіді на запит

Сьогодні в спеціалізованому Законі про адвокатуру чітко не прописано строку, протягом якого адвокату має бути надана відповідь на його запит стосовно отримання інформації. Це призводить до того, що найчастіше різного роду органи влади, їх посадові особи, працівники підприємств, установ та організацій запитувану інформацію надають у місячний строк, який вважається загальним при наданні відповідей громадянам на їх звернення згідно Закону України «Про звернення громадян» (далі – Закон про звернення). Така неоперативність є неприйнятною. Оскільки не можна порівнювати громадян, які звертаються зі зверненнями до органів влади з метою реалізації власних прав, та адвокатів, котрі направляють запити різним особам з метою використання отриманої інформації в подальшому для захисту прав своїх клієнтів. Адвокати для якісного надання правової допомоги і захисту інтересів свого клієнта часто потребують оперативного отримання потрібної інформації. А очікування 30 днів відповіді на запит може призвести до порушення прав клієнта.

Автору цієї публікації, який через приймальню Рівненської обласної громадської організації «Комітет виборців України» (організація є членом Коаліції захисту права власності, створеної в рамках Проекту USAID «Доступ до правосуддя та правової обізнаності в Україні «Правова країна») надає малозахищеним громадянам безоплатну правову допомогу, як і багатьом іншим колегам, неодноразово доводилося чекати відповідей на свої запити близько місяця, а інколи й довше. Трапляються різні випадки. Буває, що відповіді на запити приходять датою, між якою і фактичним часом її надходження пройшло 20 днів. В інших – з моменту отримання запиту і до відправки відповіді на нього минуло 29 днів. А є ще ж час пересилки відповіді поштою! Подібна практика – класичний приклад роботи сучасних чиновників, які роблять все «до останньої дати», щоб уникнути відповідальності. А нині це кримінальна. Зокрема, ст. 397 Кримінального кодексу України передбачає притягнення осіб до відповідальності за створення перешкод діяльності захисника чи представника по справі.

Та є надія, що все зміниться. В ст. 24 законопроекту №10424 його автори передбачили надання інформації адвокату в термін не пізніш як за п’ять робочих днів з моменту отримання адвокатського запиту. Разом з тим, у ньому автори заклали і можливість для затягування з наданням відповіді на 20 днів, передбачивши можливість продовження строку розгляду запиту на відповідний період. По суті положення є схожими до тих, які містяться в Законі України «Про доступ до публічної інформації». От тільки порівнювати відносини в сфері професійної діяльності адвокатів і відносини доступу до публічної інформації, на наше переконання, є некоректним. Крім того, в законопроекті №10424 варто передбачити і перелік випадків, коли відповідь на запит адвоката має надаватись у більш скорочені терміни, наприклад, протягом 48 годин. Адже діяльність адвоката пов’язана із захистом прав людини, які вважаються найвищою соціальною цінністю.

Також, вважаємо, що в законопроекті негативними є положення, якими передбачається внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наприклад, встановлення адмінвідповідальності за ненадання інформації на запит адвоката. Вважаємо, що за такі дії має бути кримінальна відповідальність і такі дії/бездіяльність слід чітко прописати в ст. 397 Кримінального кодексу України як один із проявів перешкоджання діяльності захисника чи представника по справі. Лише такі жорсткі норми дозволять адвокатам ефективніше працювати в напрямку збору доказів, що посилить їх позиції в доказуванні. Адже ні для кого не секрет, що слідчому чи прокурору простіше отримати потрібну інформацію для виконання своїх обов’язків, ніж адвокату.

Плата за інформацію

Надзвичайно актуальною в практичній роботі будь-якого адвоката є і проблема реалізації права на отримання безоплатно відомостей, затребуваних ним від певних органів, посадовців, підприємств, установ чи організацій в зв’язку із наданням клієнту правової допомоги у певній справі. Адже саме в процесі отримання відповідей на свої запити будь-який адвокат збирає докази, які ним можуть бути використані у цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. Про один з подібних прикладів, котрий відображав вказану проблему в площині практичної діяльності, автор цієї публікації нещодавно на сторінках Юридичного вісника України в статті «Чи потрібна Україні «напівсліпа» прокуратура?» вже згадував.

В продовження історії з оскарженням, про яку розповідалось раніше, слід додати, що звернення до Генеральної прокуратури України з приводу дій/бездіяльності обласної прокуратури стосовно невиявлення порушень зі сторони Рівненського обласного БТІ ні до чого не призвело. У «центрі» вирішили, що «не барська» це справа таким дріб’язком займатись і відіслали скаргу для розгляду до тієї ж таки Прокуратури Рівненської області, на яку була подана скарга. При цьому у верхах чи ненароком, чи спеціально забули про ст. 7 Закону про звернення. Остання забороняє направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. А в цій ситуації оскаржувались не дії заступника прокурора, а саме дії органу – обласної прокуратури.

Варто відзначити, що і БТІ, й органи прокуратури у своїх відповідях посилаються на норми Тимчасового положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, і Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зокрема, вони всі як один зазначають, що безоплатно Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно може надаватися інформація суду, органам місяцевого самоврядування, органам внутрішніх справ, органам прокуратури, органам державної податкової служби, органам Служби безпеки України та іншим органам державної влади (посадовим особам). Водночас, вказують про те, що її надання безоплатно адвокатам не передбачено. Хоча, в БТІ просилася не довідка, а інформація без вимоги до форми її надання. Разом з тим, посадовці забули, що вищевказані нормативні акти не регулюють діяльність адвокатури, а також те, що є Закон про адвокатуру та Указ Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» від 30 вересня 1999 року №1240/99 (далі – Указ Президента №1240/99). Саме в останніх, які регулюють права та гарантії діяльності адвокатів, закріплено право адвокатів отримувати безперешкодно інформацію, необхідну для використання як докази в справах, зокрема і право її отримувати, а чиновників надавати такі відомості безоплатно. Про це чітко йдеться в п. 9 Указу Президента №1240/99. Слід звернути увагу, що дія вказаного указу поширюється і на органи БТІ. При цьому, його положення, порівняно з наказом Мінюсту, мають вищу юридичну силу та спрямовані на указання чиновникам не порушувати права і гарантії діяльності адвокатів.

Шкода, та в законопроекті №10424 відсутня пряма норма, яка є в п. 9 Указу Президента №1240/99 щодо обов’язку надавати адвокатам інформацію безоплатно. Зазначено лише в його ст. 24, що, коли задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, адвокат має відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Та з такими положеннями складно погодитись. Зважаючи на чиновницьку практику вимагати від адвокатів плату за надання інформації з різних реєстрів складається думка, що в новому Законі про адвокатуру та адвокатську діяльність слід вказати окрему пряму норму, котра прямо зобов’язуватиме всіх надавати адвокатам затребувану інформацію безоплатно. При цьому, можна зміст такої норми відобразити, продублювавши в новому законі п. 9 Указу Президента №1240/99.

Насамкінець

В описаній вище ситуації щодо ненаданням безоплатно інформації органом БТІ адвокату скоріше за все крапку поставить суд. Адже, за позовом автора на сьогодні Рівненський окружний адміністративний суд відкрив провадження в справі і призначив її до розгляду.

Водночас, для забезпечення реальних можливостей рівності сторін у процесі доказування, а також справжньої змагальності в судовому процесі потрібно в новому Законі про адвокатуру та адвокатську діяльність чітко прописати обов’язок безоплатного надання адвокатам інформації за запитами, необхідної в зв’язку з представництвом і захистом по справах. Оскільки не можна вважати процесуальною рівністю і змагальністю таке відношення, коли адвокатам інформація надається на платній основі в той час, коли така ж інформація слідчим, прокурорам надається безоплатно.

Опубліковано за матеріалами газети Юридичний вісник України №20 (881)

http://www.yurincom.com/ua/legal_bulletin_of_Ukraine/

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s