Ідеї законопроектів

Не обов’язково бути депутатом або олігархом, щоб змінювати світ. МАЙБУТНЄ БУДУЄТЬСЯ НАМИ І ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОЖНОГО ІЗ НАС. Кожен своєю повсякденною наполегливою працею може змінювати світ на краще. Хай це буде вчитель, лікар, будівельник, перукар, двірник чи сантехнік. Праця і вклад кожного у спільну справу надзвичайно важливі.

Саме адвокати, котрі щодня працюючи з людьми і бачать не абстрактні, а конкретні недоліки окремих норм, можуть вносити пропозиції по їх вдосконаленню.

Перелік ініційованих мною / розроблених за моєї участі законопроектів:

++++++++

Ініціатива 1. Адмінпротоколи.

Суть: В 2008 році я виконував обов’язки юриста в приймальні ГО “Спілка водіїв”. До організації тоді по правову допомогу неодноразово зверталися водії, котрі скаржилися на те, що під час проведення ДАІ місячника боротьби з порушниками ПДР окремі інспектори вже по завершенню ознайомлення водіїв зі складженими на них протоколами вносили до них додаткові записи. А саме: після зазначення суті вчиненого вони проставляли розділовий знак “кома” і після нього самостійно (за відсутності водіїв) вносили додаткове формулювання такого змісту: “чим створив аварійну ситуацію”. При цьому жодних даних про осіб, які є потерпілими чи свідками аварійної ситуації, зі слів водіїв, не вносилося (про це водії, з їх слів, дізнавались під час розгляду таких справ і винесення рішень про притягнення їх до відповідальності). То ж створювалася ситуація, коли водіїв можна було притягнути до відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, одна із частин санкції якої передбачала можливість позбавлення водіїв права керування т/з на строк від 6 міс. до 1 року. Про документальне підтвердження хоча б одного із таких фактів викривлення змісту документів нам (юристам організації) не було відомо. Проте, так як про незаконні дії ДАІшників постійно нарікали водії, які отримували правову допомогу щодо захисту власних прав в приймальні ГО “Спілка водіїв”, то з метою уникнення можливих проявів подібних випадків у майбутньому, виникла ідея законопроекту. Зокрема, я запропонував підготувати проект закону, яким покласти на посадових і службових осіб, які складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху, обормляти такі протоколи у двох екземплярах, один із яких надавати особі, що притягується до адміністративної відповідальності. Цю ідею було реалізовано. Зокрема, законопроект про внесення змін до ст. 254 КУпАП підготували два автори: я (Глотов М.С.) та мій колега Затинний С.С. Законопроект із супровідними документами було передано голові правління ГО “Спілка водіїв”, який його передав депутатам ВР України.
Результат: законом №586-VI від 24.09.2008 року до ст. 254 КУпАП було внесено зміни, якими було по суті реалізовано запропоновані нами пропозиції. Проте їх було дещо розширено. Оскільки поширено не лише на випадки оформлення протоколу про адміністративне правопорушення в справах щодо порушень у сфері дорожнього руху.

++++++++

Ініціатива 2. Комфортний суд.

Суть. В другій половині 2008 року я виконував обов’язки юриста в приймальні (центр права) РОГО “Комітет виборців України”.  До організації тоді  по правову допомогу масово зверталися мешканці Рівненщини. Вони скаржилися на те, що адміністративні суди (Рівненський окружний адміністративний суд та Рівненський міський суд як адміністративний) “футболять” їхні справи. Як один із прикладів: 09 липня 2008 року окружний суд своєю ухвалою по справі №2а-3443/08 повернув позивачу Х. поданий позов, мотивуючи непідсудністю його даному суду. При цьому рекомендував звернутися до міського суду. Проте 18 липня 2008 року міський суд по справі №2а-615/2008 теж відмовився розглядати справу Х., вказавши на її підсудність окружному суду. Таким чином, виник між судами своєрідний спір про підсудність. Х. оскаржила ухвалу міського суду до апеляційного суду. 25.11.2008 року Львівський апеляційний адміністративний суд в справі №22а-13377-08 виніс ухвалу, якою скасував ухвалу міського суду про непідсудність й фактично зобов’язав міський суд розглянути позов Х. І подібних прикладів відмови розглядати справи через непідсудність у 2008 році було безліч. Так, за інформацією Державної судової адміністрації лише в 2008 році в порядку адміністративного судочинства у зв’язку з непідсудністю суду в цілому по Україні позивачам повернуто 27447 позовних заяв. А в першому кварталі 2009 року – 29050. То ж існувала ситуація, коли масово суди виносили ухвали про повернення громадянам позовів у зв’язку із непідсудністю (необхідністю подавати такі позови до інших судів). У мене виникла ідея законопроекту, який передбачатиме, що в разі непідсудності справи адміністративному суду, до якого надійшов позов, такий суд сам надсилатиме відповідну справу до того суду, якому вона підсудна, а не повертатиме громадянам позов для самостійного подання його за підсудністю. Цю ідею було реалізовано. Зокрема, я підготував законопроект про внесення змін до  ч. 1 ст. 22 та ч. 3 ст. 108 КАС України і супровідні документи до нього. Й від РОГО  “Комітет виборців України” такі листи з проханням внести відповідні зміни було направлено депутатами ВР України, які представляють всі представлені у парламенті фракції. Про дану ініціативу писалося й у ЗМІ. Наприклад, посилання:http://gurt.org.ua/news/events/3794/ Цю ініціативу підтримав один із народних депутатів. Й хоча згодом цей законопроект було знято із розгляду парламенту, та через певний час цю ідею було все ж втілено в іншому законопроекті.
Результат:   законом №2453-VI від 07.07.2010 року до ст. 22 КАС України  було внесено зміни, якими було по суті реалізовано запропоновані нами пропозиції. І тепер в разі надходження до адміністративного суду позову у справі, що не підсудна такому суду, суд має самостійно передати її до іншого адміністративного суду, якому вона підсудна предметно чи територіально.

++++++++

Ініціатива 3. Доступ до Верховного Суду.

Суть. В 2009 році я виконував обов’язки юриста в приймальні (центр права) РОГО “Комітет виборців України”. У той час до організації по правову допомогу часто зверталися мешканці Рівненщини, які скаржилися на те, що Верховний Суд України безпідставно відмовляє їм у відкритті касаційного провадження за їх касаційними скаргами. Проаналізувавши ситуацію, я виявив, що причиною цьому є п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України. Адже ця норма дозволяє судді-доповідачу одноособово відмовити у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга (на його думку!) необгрунтована і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Як вдалося з’ясувати, проаналізувавши документи, що надавались громадянами, в мотивувальних частинах ухвал Верховного Суду, які одноособово виносились суддями-доповідачами, відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України, вказується лише на застосування цієї норми і не наводиться достатніх доводів, які б свідчили про те, що скарги дійсно необґрунтовані. Практика застосування відповідної норми показала, що про будь-яку скаргу, навіть найбільш обґрунтовану, суддя-доповідач може сказати, що вона є необґрунтованою і на цій підставі відмовити особі у відкритті касаційного провадження. При цьому така ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження оскарженню не підлягає. Крім того, на мій погляд, пункт 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України та дії, які вчиняє на підставі нього суддя-доповідач по тій чи іншій справі, суперечать за своїм змістом положенням принципу здійснення колегіального розгляду справи, закріпленого в ч. 2 ст. 129 Конституції України та в ст. 13 діючого на час вивчення проблеми Закону України «Про судоустрій України». То ж, з метою вирішення цього проблемного питання мною було підготовлено законопроект та супровідні документи до нього, які від РОГО  “Комітет виборців України” було направлено депутатами ВР України, які представляють всі представлені у парламенті фракції.  Також про це повідомлялося в ЗМІ (приклад посилання:http://gurt.org.ua/news/recent/4686/ ). Зокрема, пропонувалося скасувати  пункт 5 частини 3 статті 328 чинної на той час редакції Цивільного процесуального кодексу України (на сьогодні – це пункт 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України).
Результат: нажаль, але ця законодавча ініціатива тоді не знайшла підтримки. Проте, на сьогодні ця ініціатива стала законопроектом №3263 від 18.09.2013 р. (посилання: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48300).

++++++++

Ініціатива 4. Підтримка адвокатури.

Суть. На розгляді у ВР України в 2012 році перебував проект закону №10424 “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, внесений 28.04.2012 року Президентом України як невідкладний. Оскільки зазначений законопроект стосувався врегулювання здійснення в Україні адвокатської діяльності, то і я як адвокат підготував пропозиції до нього з метою вдосконалення законопроекту. Зазначені пропозиції були підготовлені і направлені мною до Рівненської обласної КДКА, а також від РОГО “Комітет виборців України” до Верховної Ради України народним депутатам, які  представляють всі представлені у парламенті фракції. Також про це писалося і в ЗМІ (посилання: http://www.cvu.com.ua/ua/view.php?id=632 ). Зокрема, пропонувалося  включити до законопроекту норму, котра дозволятиме адвокатам, які здійснюють власну діяльність індивідуально, самостійно вирішувати, яку систему оподаткування обирати при сплаті податків з власних доходів: загальну чи спрощену. Зокрема, була підготовлена поправка до ст. 13 законопроекту, яка б передбачала право адвоката обирати спрощену систему оподаткування. Крім того, пропонувалося внести до законопроекту доповнення в яких прямо було б вказано про те, що інформація на запит адвоката надається безоплатно, а також скоротити строк на який може бути продовжено розгляд адвокатського запиту (ст. 24 законопроекту), пропонований у законопроекті, з двадцяти днів до десяти.
Результат: пропозиції не знайшли підтримки серед депутатів.

++++++++

Ініціатива 5. Спрощення виконання судових рішень.

Суть. У 2012-2013 роках я надавав правову допомогу клієнту по справі, яка розглядалася в іноземному (російському) суді. В процесі підготовки до надання консультації клієнту щодо процедури виконання судового рішення я виявив, що в сусідній Російській Федерації законодавство про виконавче провадження є більш передовим. І так з’явилася ідея запропонувати українським законодавцям внести зміни / доповнення до З.У. “Про виконавче провадження”, якими спростити процедуру виконання судових рішень. Зокрема, перейняти досвід сусідів. А саме: доповнити Закон України «Про виконавче провадження» статтею 6-1 якою  надати можливість стягувачу в таких «дрібних» справах як про стягнення аліментів чи інших періодичних платежів (наприклад, коли одноразовий місячний платіж не перевищує 2-2,5 тис. грн.) звертатися або до державних виконавців або самостійно направляти заяву і виконавчий лист тим, хто виплачує боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію або ін. Як результат, мною спільно із колегою О. Горецьким було випрацювано відповідний проект закону та супровідні документи до нього. Такий законопроект з додатками було направлено  від РОГО “Комітет виборців України” до Верховної Ради України народним депутатам, які  представляють всі представлені у парламенті фракції. Також про це писалося і в ЗМІ (посилання: http://www.cvu.com.ua/ua/view.php?id=738 таhttp://www.cvu.com.ua/ua/view.php?id=756 таhttp://www.cvu.com.ua/ua/view.php?id=749  ).
Результат: голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики В. Писаренко повідомив, що ці пропозиції буде використано під час внесення змін до законодавства. Та в подальшому ця обіцянка залишилася не виконана.

++++++++

Ініціатива 6. Рівний доступ до стипендії.

Суть. У 2014 році під час надання мною допомоги громадянам у центрі права в м. Рівне було виявлено, що учням профтехучилищ у яких не має ідентифікаціних номерів не виплачують стипендію. Причиною цьому стало те, що діти, які стають учнями вказаних навчальних закладів, у віці до 16 років не мають паспортів громадян України. І, якщо вони за релігійними переконаннями відмовляються від отримання ідентифікаційного номера, то не мають можливості до досягнення 16 років отримувати стипендію. Адже, до того часу в них не має також і паспорта, що згідно діючого законодавства не дає їм можливості здійснювати платежі без присвоєння ідентифікаційного номера.
Для вирішення цієї проблеми мною було розроблено проект змін до Податкового кодексу України і від громадської організації їх направлено народним депутатам.
Так, розроблений законопроект від РОГО “Комітет виборців України” було направлено по пошті народним депутатам Олександру Черненку та всім нардепам нового скликання від Рівненщини: Юрію Вознюку, Олександру Дехтярчуку, Сергію Євтушку, Олегу Осуховському, Вадиму Сидорчуку, Василю Яніцькому. Про це писалося і в ЗМІ.
Результат: до РОГО “Комітет виборців України” зателефонував помічник народного депутата України Юрій Ломоносов. Він від імені депутата Вадима Сидорчука висловив готовність опрацювати цей законопроект і запропонувати депутату внести його на розгляд парламенту. Однак, у подальшому, станом на грудень 2015 року минув рік від направлення такого законопроекту депутатам, а реакції з їх боку жодної. Народні депутати не спромоглися внести законопроект на розгляд парламенту.

++++++++

Ініціатива 7. Доступний суд.

Суть. У квітні-травні 2015 року мною разом із іншими колегами по РОГО КВУ (Мирославою Примак та Олексієм Горецьким) та Святославом Пікулем із ВГО КВУ було розроблено пропозиції, направлені на поліпшення доступу громадян до судового захисту.
Зокрема, розробленим нами законопроектом пропонувалося:
1) встановити правило, за яким суд, до якого надійшла справа, котра згідно правил підсудності має розглядатися іншим судом або в іншому процесуальному порядку, передає таку справу для її розгляду і вирішення до іншого суду чи переводить її в інший процесуальний порядок;
2) повернути право звертатися особам до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів у річний строк;
3) визначити виключні випадки, коли звернення особи до адміністративного суду не обмежується будь-яким строком;
4) встановити можливість прийняття до провадження в адміністративному суді документів від представника, яким подано до суду не оригінал, а копію документа, котрий підтверджує повноваження представника;
5) закріпити норму про можливість судів розглядати справи за позовами громадських об’єднань стосовно оскарження нормативно-правових актів щодо яких їх не застосовано і не може бути застосовано, якщо метою та / або напрямом діяльності таких об’єднань є захист прав і свобод осіб, які є суб’єктами правовідносин у яких буде застосовано відповідний акт;
6) поновити право осіб на касаційне оскарження судових рішень, шляхом встановлення правила, за яким питання про відмову у відкритті касаційного провадження з мотивів необґрунтованості касаційної скарги вирішується колегією в складі трьох суддів.
Результат: 02.07.2015 у Верховні Раді України народні депутати України  Черненко О.М., Попов І.В. та Сидорович Р.М. зареєстрували законопроект №2231а, котрий містить наші пропозиції. Станом на грудень 2015 року зазначений законопроект парламентом так і не розглядався.

++++++++

Ініціатива 8. Стоп дискримінація ВПО.

Суть. На розгляді у парламенті знаходився законопроект №2166., який Верховна Рада прийняла у першому читанні 19 травня 2015 року.
Однак, вказаний законопроект не враховував правозастосовної практики виконання закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка призводить до дискримінації внутрішньо переміщених осіб (переселенців) місце проживання яких ніде офіційно не було на момент переселення зареєстроване.
Так, підготовленим до другого читання законопроектом депутатам пропонувалося у частині другій статті 4 вищенаведеного Закону слово «Підставами» замінити словом «Підставою», а слова «наявність реєстрації місця» виключити.
Однак, на мою думку, така редакція змін не вирішує проблеми з дискримінацією в питанні взяття на облік тих переселенців, у кого ніде не було зареєстроване місця проживання. Наприклад, як це трапилося в Рівному з подружжям Невірців, які переїхали з Донеччини і мусили відстоювати свої права в судах.
Адже і після прийняття пропонованих депутатами положень в абзаці 9 статті 3 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» надалі залишатиметься норма про те, що інформація про місце проживання особи заноситься до її паспорта громадянина України. І, як наслідок, надання статусу внутрішньо переміщеної особи надалі залежатиме від наявності «прописки».
Тому мною через РОГО «Комітет виборців України» було запропоновано доповнити частину 2 статті 4 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» після абзацу першого такими двома новими абзацами:
«У разі відсутності в особи реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, її проживання на відповідній території на момент виникнення таких обставин може встановлюватися за рішенням керівника структурного підрозділу місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування з питань соціального захисту населення або в судовому порядку.
Структурний підрозділ місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування з питань соціального захисту населення не має права відмовити особі у взятті її на облік як внутрішньо переміщеної особи з мотивів відсутності у неї реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення, якщо такою особою надані документи (трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно, документ, що підтверджує здійснення підприємницької діяльності, документ про перебування на лікуванні тощо), які у своїй сукупності підтверджують фактичне проживання особи на відповідній території».
До вказаного законопроекту мною були розроблені поправки в разі набуття якими чинності вони б дозволили переселенцям не займатися кілька місяців тяганиною в судах, а вирішувати, за наявності доказів проживання в зоні АТО, свою проблему безпосередньо в органі соціального захисту. І лише у виняткових ситуаціях могла б виникати потреба звертатися до суду. Такі пропозиції від РОГО КВУ було надіслано голові Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Немирі Григорію Михайловичу та народним депутатам Черненку Олександру Миколайовичу, Вознюку Юрію Володимировичу, Дехтярчуку Олександру Володимировичу, Євтушку Сергію Миколайовичу, Осуховському Олегу Івановичу, Сидорчуку Вадиму Васильовичу і Яніцькому Василю Петровичу. Про це писали й в ЗМІ.
Результат: пропозиції враховані, законопроект прийнято як закон. Він набув чинності в січні 2016 року. Проблему вирішено, дискримінацію ВПО припинено.
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s